Значення
-
Ударити, вдарити когось або щось, зазвичай з силою, часто зі звуковим ефектом (від звуконаслідувального “кок”).
-
Різко або несподівано вбити (когось), завдати смертельного удару.
-
Перен. різко вимовити, кинути (слово, фразу), часто з іронією або докором.
-
Розм. випити алкогольний напій (горілку, настоянку тощо) одним ковтком, залпом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кокнути, р. кокнутів, д. кокнутам, з. кокнути, о. кокнутами, м. кокнутах, к. кокнути