Значення
-
У Стародавньому Римі — військова одиниця, десята частина легіону, що налічувала від 300 до 600 воїнів.
-
(переносне значення) Спільнота, щільно пов’язана група людей, об’єднана спільними інтересами, діяльністю або долєю; покоління, сучасники.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. когорта, р. когорти, д. когорті, з. когорту, о. когортою, м. когорті, к. когорто
Походження слова (Етимологія)
Слово «когорта» походить від латинського «cohors» (когорта), що означало військовий підрозділ у давньоримській армії. В українській мові воно з’явилося через посередництво інших європейських мов. Спочатку використовувалося для позначення військового загону, а згодом набуло переносного значення — група людей, об’єднаних спільною метою або діяльністю.