1. У Стародавньому Римі — військова одиниця, десята частина легіону, що налічувала від 300 до 600 воїнів.
2. (переносне значення) Спільнота, щільно пов’язана група людей, об’єднана спільними інтересами, діяльністю або долєю; покоління, сучасники.
когорта
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ціла когорта цікавих ленінградців: письменник Володимир Боцяновський, директор музею Пушкіна Матвій Калаушин з родиною, літературознавець І. Ямпольський з родиною, скульптор Ілля Гінцбург, літературознавці Юрій Меженко і Ярема Айзеншток, викладач Морської академії Сергій Полуботко (якийсь нащадок славного гетьмана — на жаль, подробиць не знаю). Залюбки відвідували актори Чернігівського театру, та й усі, хто приїздив до Чернігова на гастролі.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |