когітатив

[koɦitɑtɪʋ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. У філософії — мислення як процес пізнання, розумова діяльність суб’єкта, спрямована на отримання знання; акт або здатність мислити.

  2. У лінгвістиці — категорія, що виражає ставлення мовця до змісту висловлювання з точки зору його достовірності, ймовірності або гіпотетичності; модальність, що стосується оцінки правдивості.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. когітатив, р. когітатива, д. когітативові, з. когітатив, о. когітативом, м. когітативі, к. когітативе

Більше записів