1. Фізична властивість хвиль (зокрема світлових або радіохвиль) збігатися за фазою, що призводить до їхньої здатності інтерферувати та утворювати стійку інтерференційну картину.
2. У філософії та логіці — внутрішня узгодженість, неперечність і взаємозв’язок елементів певної системи (наприклад, теорії, тексту, системи переконань), що забезпечує її цілісність і логічну стройність.
3. У лінгвістиці та літературознавстві — структурна і смислова цілісність тексту, що досягається логічним зв’язком між його частинами (пропозиціями, абзацами) і забезпечує його сприйняття як єдиного цілого.