кочовник

1. Представник народу, племені або соціальної групи, що не має постійного місця проживання і регулярно переміщується разом зі своїми стадами, вівчарськими чи скотарськими господарствами у пошуках пасовищ та води.

2. Той, хто часто змінює місце проживання, роботи або перебуває в постійних переїздах; неосіла людина.

3. (у переносному значенні) Людина, схильна до мінливості, непостійності в поглядах, інтересах або почуттях.

Приклади вживання

Приклад 1:
Між премудрими він не мудрець, У війні не войовник, У батьківщині своїй він гість І всесвітній кочовник. Та поклав йому в душу свій скарб Серцевідець Єгова, Щоб він був мов світило у тьмі, Мов скарбник його слова.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |