Словник Української Мови
Буква
1. Український народний співець-музикант, який акомпанує собі на кобзі (або бандурі, ліру тощо), виконує думи, історичні, релігійні та сатиричні пісні.
2. Переносно: поет, співець, митець, чия творчість глибоко пов’язана з народними традиціями, історією та духом українського народу.
3. (Заст., іст.) Мандрівний сліпець-співець, який жебракував, виконуючи релігійні пісні та духовні вірші (псальми).
Приклад 1:
Я розкрила «Кобзар» і виконала їхнє прохання (читала в оригіналі). Жінки уважно слухали, дехто витирав сльози.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
V Ішов кобзар до Києва Та сів спочивати; Торбинками обвішаний Його повожатий, Мале дитя, коло його На сонці куняє, А тим часом старий кобзар Ісуса[34] співає. Хто йде, їде — не минає: Хто бублик, хто гроші; Хто старому, а дівчата Шажок міхоноші[35].
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 3:
Кобзар (спiвас) Літа орел, літа сизий Попід небесами; Гуля Максим, гуля батько Степами-лісами. Ой літає орел сизий, А за ним орлята; Гуля Максим, гуля батько, А за ним хлоп’ята.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”