Значення
-
Самка коня, що досягла статевої зрілості; матка коня.
-
Розм. Про високу, незграбну або грубу жінку (зневажл.).
-
Техн. Дерев’яна або металева стійка, козли для укладання колод, рейок, труб тощо; козли.
-
Морськ. Плаваюча дерев’яна конструкція для кріплення канатів, підйому вантажів тощо.
-
Розм. Велика, незграбна річ.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кобили, р. кобили, д. кобилі, з. кобилу, о. кобилою, м. кобилі, к. кобило
Походження слова (Етимологія)
Слово «кобила» походить з праслов’янської мови, де існувало як *kobyla. Воно споріднене з іншими індоєвропейськими мовами, зокрема з латинським caballus (кінь) та грецьким kaballēs (робочий кінь). Спочатку це слово означало самицю коня, а згодом набуло й інших значень, наприклад, у техніці — пристрій для розпилювання дерева.