коацервація

1. У біохімії та колоїдній хімії — процес злипання та розділення колоїдних частинок у розчині з утворенням щільних крапель (коацерватів), що відбувається під дією певних речовин (коацервантів) або зовнішніх умов; один із можливих механізмів виникнення протоклітин на ранніх етапах еволюції життя.

2. У фізичній хімії — явище розшарування колоїдного розчину на дві рідкі фази: концентровану (коацерват) та розріджену.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |