ко-ко

1. (ономатопея) Відтворення кукурікання курки, звуконаслідувальне слово.

2. (розм.) Вигук, що імітує кукурікання, який використовується в дитячих іграх, казках або для звернення до курчат, курей.

3. (перен., розм., часто вживається подвоєно: «ко-ко-ко») Жартівливе позначення чогось простого, наївного або дитячого, а також звернення до маляти.

Приклади вживання

Приклад 1:
А півень клює огірки та тільки: со-ко-коко-ко! неначе дражниться з баби.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: t.d. () |