Значення
-
Особа, яка багато читає, захоплюється книгами; любитель книг, книголюб.
-
У давнину: людина, яка займалася переписуванням, зберіганням або вивченням старовинних книг, рукописів; писар, вчений ченець.
-
У юдаїзмі: вчений законознавець, знавець та тлумач Святого Писання (Тори) та релігійних традицій.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. книжник, р. книжника, д. книжникові, з. книжника, о. книжником, м. книжникові, к. книжнику