Словник Української Мови
Буква
1. Зшиті або скріплені разом аркуші паперу, пергаменту тощо, зазвичай з текстом та/або зображеннями, що мають захисну палітурку; об’ємне друковане видання як об’єкт.
2. Документ, що має форму зшитих аркушів, для офіційних записів, обліку або реєстрації (наприклад, облікова книжка, щоденник, боргова книжка).
3. Частина складного анатомічного органа, що нагадує за формою зшиті сторінки (наприклад, книжка — третій відділ шлунка жуйних тварин).
Приклад 1:
Лише бабуся Гаяне говорила виключно по-вірменському, від неї в матері залишилося знання азів вірменської і реліквія, яку я досі зберігаю, — старовинний роман вірменською мовою, на титульній сторінці якого написала: «Улюблена в дитинстві книжка про сумну історію Кеновапе [нрзб. ], яку нам читала бабуся Гаяне Чепурова», і вкладений у книжку аркуш паперу з текстом вірменською мовою, написаним бабусиною рукою рівненьким каліграфічним бісером.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Бачиш, он у мене єсть учена грецька книжка, по-нашому ‘Hυγιεινη χαι φισιολογια γαμου[9] — то я там вичитав, що такі пригоди бували в старовину… Але я вчора балакав з тутешнім російським доктором, кажу йому, що он таке написано в книжці. То він зареготався.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Одна книжка була: ‘Hυγιεινη χαι φισιολογια γαμου, а друга — лічебник на венеричних хвороб, під заголовком: Kαινος ιατρος των αφροδισιακων νοσων[12].
— Тютюнник Григорій, “Вир”