Словник Української Мови
Буква
1. Бути князем, правити як князь; мати владу князя над певною територією або народом.
2. Перен. Панувати, домінувати, переважати над кимось або чимось; бути головним, найважливішим.
3. Заст. Бути спадковим правителем у давньоруських князівствах та в Україні до ліквідації Гетьманщини.
Приклад 1:
Войшелк починає княжити. Весїлє в Брянську.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”
Приклад 2:
Як ми бачили, Войшелк почав княжити в р. 1264, отже се terminus non ante quem для Данилової смерти.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”