кнотер

1. (іст.) У середньовічній Європі — службова особа при королівському дворі, яка відповідала за зберігання, облік та видачу харчів, напоїв (особливо вина) або свічок; кравчий, стольник, чашник.

2. (іст.) У Німеччині — старшина (начальник) цеху ремісників, які виготовляли свічки або обробляли віск.

3. (перен., рідко) Той, хто скупий, скнара; жадібна людина.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |