Значення
-
(іст.) У середньовічній Європі — службова особа при королівському дворі, яка відповідала за зберігання, облік та видачу харчів, напоїв (особливо вина) або свічок; кравчий, стольник, чашник.
-
(іст.) У Німеччині — старшина (начальник) цеху ремісників, які виготовляли свічки або обробляли віск.
-
(перен., рідко) Той, хто скупий, скнара; жадібна людина.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кнотер, р. кнотера, д. кнотерові, з. кнотер, о. кнотером, м. кнотері, к. кнотере