Значення
-
(істор., військ.) Артилерійський снаряд, що складався з двох чавунних ядер або півядер, з’єднаних між собою залізним прутом або ланцюгом; призначався для пошкодження щогл, рей та такелажу ворожих вітрильних кораблів.
-
(техн.) Деталь у вигляді стрижня з головкою на одному кінці та різьбленням на іншому, призначена для кріплення або з’єднання частин механізмів, конструкцій (аналогічно до шпильки, болта).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кніпель, р. кніпеля, д. кніпелеві, з. кніпель, о. кніпелем, м. кніпелеві, к. кніпелю