клиця

[klɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (анат.) Довга трубчаста кістка, що з’єднує лопатку з грудиною у людини та деяких тварин; ключиця.

  2. (техн.) Деталь у вигляді стрижня або важеля для з’єднання частин механізму, що передає рух; заст. тяга, шатун.

  3. (заст.) Дерев’яна або металева дужка, скоба для з’єднання або кріплення чогось.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. клице, р. клиця, д. клицю, з. клице, о. клицем, м. клиці, к. клице

Більше записів