клинник

1. Рідкісна назва для меча або шаблі, що має клиноподібну форму леза.

2. (істор., археол.) Невеликий металевий (зазвичай залізний) клин, що використовувався в якості знаряддя праці або зброї.

3. (заст.) Те саме, що й ковальський клин — інструмент для розколювання або розрубування металів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |