1. Те саме, що клин (у значенні: загострений з одного кінця шматок дерева, металу тощо, що забивається в щілину для розколювання, кріплення чогось).
2. Рідкісне, застаріле позначення для молодого, густого лісу, чагарникових заростей, гаю.
клиння
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І.Калинець.Пробуджена муза ~72 ÙÀÑÒß Наше щастя писалось пальцем по піску, розлетілося щастя, як липове клиння. У наших державах панує культ припалої ниць калини.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: іменник (однина) |