кликання

1. Дія за значенням дієслова “кликати”; заклик, поклик, прохання прийти або з’явитися кудись.

2. (у фольклорі та етнографії) Обрядова дія, звичай закликування дощів, врожаю, птахів на весні тощо, часто у формі спеціальних пісень-закличок.

3. (рідко) Назва, прізвисько, ім’я, яким кличуть людину.

Приклади вживання

Приклад 1:
І здавалося йому, що таке його безсловесне кликання мусить гіпнотичну, телепатичну силу і сім’я Шмідтів мусить його вчути. «Бо невже ж оця безліч моїх мук та моїх призивів гине марно?
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |