Словник Української Мови
Буква
1. Короткий, різкий, гучний звук, що видається людиною або твариною; вигук, оклик.
2. В інформатиці — одинична дія натискання кнопки комп’ютерної миші, зазвичай лівої, для активації елемента на екрані або вибору чогось.
3. В інтернет-маркетингу — перехід користувача за рекламним посиланням, що фіксується як подія (клік) у системі аналітики.
Приклад 1:
Гомонимо собі удвох… Кликнув Заєць Марину,- старої не було, за рік перед тим умерла… “Отак і так,-каже дочці: -сватає тебе Мирін, Чи підеш?” А вона-звісно, молода, сором’язна: “Не знаю”,-одказує… “А хто ж зна?
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
џни же на- прасно клик– нувше и4 поdсе- коша поd ними сэни. И кликнушя кыа[н]и си, подьсuкоша с нимь сuни, и3 к8лик8нуша кияне.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Приклад 3:
Вiн нахилився вперед, витягнув шию i ловив вухом той клик машини довго, уважно, наче боявся пропустити з нього хоч одну мить. Потому обернувся до жiнки, весь сяючий, з впрiлим одразу чолом: — Чуєш, Маланко?
— Самчук Улас, “Марія”