клятвений
[kljɑtʋɛnɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
-
Який дав клятву, присягу; пов’язаний клятвою.
-
У складі власних назв: що стосується особи, яка склала присягу на вірність державі чи служінню (наприклад, клятвений брат, клятвений ворог).
-
Заст. Підтверджений клятвою, присягою; присяжний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. клятвений, р. клятвеного, д. клятвеному, з. клятвеного, о. клятвеним, м. клятвенім