клятва

[kljɑtʋɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. Урочиста обіцянка, заява або присяга, що підкріплюється авторитетом чогось святого, високого (Бога, честі, життя тощо) або загрозою покарання за її порушення; сам текст такої обіцянки.

  2. Сильне, рішуче запевнення в чомусь, підтвердження правдивості сказаного.

  3. Заст. Прокльон, лайка; божба.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. клятва, р. клятви, д. клятві, з. клятву, о. клятвою, м. клятві, к. клятво

Більше записів