Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестливе від “клунок” — невеликий клунок, вузлик з речами, який носять із собою.
2. В анатомії: частина головного мозку, одна зі структур проміжного мозку, що має округлу форму; медіальне колінчасте тіло.
3. У ботаніці: зав’язь пестика в квітці покритонасінних рослин, що містить насінні зачатки.
Приклад 1:
Думав, ще довго й багато говоритимуть, обміркують докладно все, розважать, а вона просто як — зібрала клуночок невеличкий, та й край! Подивився на неї розгублено, не розуміючи мов.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Вона тягнула з собою мiнiятюрний возик, а на нiм був клуночок. Ти розумiєш, клуночок.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Ти розумiєш, клуночок. I все це було так надзвичайно.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”