клоччя

1. Зібрані докупи, переплутані або розкидані шматки чогось м’якого, пухнастого (переважно вовни, вати, паперу тощо).

2. Розірвані, пошматовані або зім’яті шматки паперу, тканини.

3. Перен. Безладне, незв’язне зібрання думок, слів, образів у творі, мовленні.

Приклади:

Приклад 1:
От ліпше заберуся до роботи, як маю тут жувати клоччя!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
От небiжчик дiд казали: треба тiльки слово знати, то й в лiсовичку може уступити душа така самiська, як i наша. Ну, а куди ж тодi вiдьомська пара подiнеться? Ти знов таки своєї?.. От лiпше заберуся до роботи, як маю тут жувати клоччя! Йди! або ж я бороню? iде за хату, сердито струснувши головою. виходить з хати перебрана: на їй сорочка з десятки, скупо пошита i латана на плечах, вузька спiдничина з набиванки i полинялий фартух з димки, волосся гладко зачесане у двi коси i заложене навколо голови. Вже й перебралась. Отак що iншого.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 3:
«Нарком» I Тільки почало припікати літне райкове сонце, як на далекому Сахаліні, де стоять паротяги й знаходиться кладовище паротягів, на купі кокусу, жужелі, брудних шматків клоччя заворушився напівголий і брудний, як паротягове мастило, дядя — чистильщик топок на Сахаліні. Треба з’ясувати, що це не той Сахалін, що на нього зазіхають японці, — це той, де чистять паротяги, від жужелі й де вони знаходять собі вічне заспокоєння після довгої праці або жорстоких катастроф.
— Тютюнник Григорій, “Вир”