клітинка

1. Зменшувальна форма до слова “клітина” у значенні невеликої одиниці будови організмів, елементарна жива система, основа будови та життєдіяльності всіх рослин і тварин.

2. Невеликий окремий відділ, порожнина або комірка в складній структурі (наприклад, у стільнику, у шафі, у таблиці).

3. Елементарна одиниця розмітки на аркуші паперу (зокрема, у зошиті в косу лінію або клітинку), обмежена лініями, що перетинаються, або аналогічний об’єкт у електронній таблиці.

4. У техніці, хімії — невеликий пристрій, ємність або елемент, призначений для певного процесу (наприклад, паливна клітинка, електролітична клітинка).

5. У соціальних та організаційних структурах — невелика первинна, часто таємна або автономна, група людей (наприклад, підпільна клітинка).

Приклади вживання

Приклад 1:
Як підмайстер сходинок (клітинка, клітинка, клітинка), Зачиняючи вікна ув осінь, рятую жасмин, Що пронизливо пахне із білого саду сторінки… Тіні гайстрами скачуть, лишаючи гострі сліди. Не забудь попрощатись, коли відлітатимеш в ірій… На столі залишаю, щоб ще повернутись сюди, Самоту неофіта в його недосправдженій вірі… «Зламався світ об серце: не люби…» Зламався світ об серце: не люби.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”

Частина мови: іменник (однина) |