Словник Української Мови
Буква
Клістир — медичний інструмент у вигляді гумової груші або мішечка з наконечником для введення рідини в пряму кишку з метою промивання, лікування або постановки лікарських засобів.
Клістир — процедура введення рідини в пряму кишку за допомогою спеціального пристрою для досягнення лікувального, очищувального або діагностичного ефекту.
Клістир (розм.) — про людину, яка чинить неприємності, дратує, завдає клопоту; настирлива або незграбна людина.
Приклад 1:
Осатаніла вража баба І крикнула, як на живіт, Зробилась зараз дуже слаба, Холодний показався піт, Порвали маточні припадки, Істерика і лихорадки, І спазми жили потягли; Під ніс їй клали асафету І теплую на пуп сервету, Іще клістир з ромну дали. Як тілько к пам’яті вернулась, То зараз галас підняла; До неї челядь вся сунулась Для дива, як ввесь світ кляла; Потім, схвативши головешку І вибравшись на добру стежку, Чкурнула просто до троян; Всі курені їх попалити, Енея заколоть, побити І всіх троянських бусурман.
— Самчук Улас, “Марія”