1. (вживається переважно у фразеологізмі “клінно-переклінно”) Дуже тісно, настільки, що люди або предмети стоять або лежать щільно один до одного, часто у безладному переплетенні.
2. (заст., рідко) У формі клину, на подобу клина.
клінно
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І молись хоч і клінно, А де мусить упасти шматок, Там впаде неодмінно. В нім самім його керма і власть, В нім самім ота сила, Що назначує місце йому, Що його сотворила.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: прислівник () |