клесачка

1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вживатися як іменування конкретної особи або роду.

2. У місцевих говірках — можлива назва рослини, предмета побуту або іншого об’єкта, що потребує уточнення в конкретному регіоні (наприклад, у деяких областях так можуть називати певну трав’янисту рослину).

Приклади вживання

Приклад 1:
Паллант і сам був зла брехачка, Язик його тож не клесачка, В брехні Енею не вступив. Ану, старая цар-дівице, Сідая музо, схаменись!
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |