клерух

1. У Стародавній Греції, особливо в Афінах, — громадянин, який отримував у володіння земельну ділянку (клер) на території підконтрольної союзницької чи залежної держави з обов’язком нести військову службу та забезпечувати контроль метрополії над цим регіоном.

2. Поселенець, колоніст, який проживав на такій виділеній земельній ділянці та вів на ній господарство.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник () |