клекотіння

1. Глухий, приглушений шум, гуркіт, що виникає від кипіння рідини, бурхливого руху води або інших подібних явищ.

2. Переносно — інтенсивне, приховане відкритим проявом відчуття, хвилювання, напруження (наприклад, клекотіння пристрастей, клекотіння гніву).

3. Рідко — дія за значенням дієслова «клекотіти»; стан того, що клекоче.

Приклади вживання

Приклад 1:
Держи ж свій біль на грані, ти з ним одним зріднивсь із клекотіння магми. Натужний біль століть заповідав нам Ягве.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”

Частина мови: іменник (однина) |