клекотіння

[klɛkotinnjɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. Глухий, приглушений шум, гуркіт, що виникає від кипіння рідини, бурхливого руху води або інших подібних явищ.

  2. Переносно — інтенсивне, приховане відкритим проявом відчуття, хвилювання, напруження (наприклад, клекотіння пристрастей, клекотіння гніву).

  3. Рідко — дія за значенням дієслова «клекотіти»; стан того, що клекоче.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. клекотіння, р. клекотіння, д. клекотінню, з. клекотіння, о. клекотінням, м. клекотінні, к. клекотіння

Більше записів