1. (муз.) Рідкісний музичний інструмент, що поєднує в собі риси клавесина та акордеона, з характерним металевим, дзвінким тембром; конструкція передбачає наявність міха та клавішного механізму для керування повітряним потоком, що збуджує металеві язички.
2. (іст., мист.) Стилізований орнамент або архітектурний елемент у формі завитка, характерний для європейського мистецтва доби маньєризму та раннього бароко.