клаудикація

Клаудикація — у риториці та поетиці: стилістичний прийом, при якому речення або віршовий рядок навмисно залишається синтаксично незавершеним, обриваючись на паузі, що створює ефект емоційного напруження, недомовленості або натяку.

Клаудикація — у музикознавстві: композиційний прийом, при якому музична фраза не отримує очікуваного гармонійного чи мелодичного завершення, створюючи відчуття відкритості, напруги чи перерваності.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |