Значення
-
Клаудикація — у риториці та поетиці: стилістичний прийом, при якому речення або віршовий рядок навмисно залишається синтаксично незавершеним, обриваючись на паузі, що створює ефект емоційного напруження, недомовленості або натяку.
-
Клаудикація — у музикознавстві: композиційний прийом, при якому музична фраза не отримує очікуваного гармонійного чи мелодичного завершення, створюючи відчуття відкритості, напруги чи перерваності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. клаудикація, р. клаудикації, д. клаудикації, з. клаудикацію, о. клаудикацією, м. клаудикації, к. клаудикаціє