1. Стосований до кластера, властивий кластеру; такий, що утворює кластер або складається з кластерів.
2. У статистиці, соціології, епідеміології: такий, що характеризується зосередженням (групуванням) однорідних явищ, об’єктів або подій у певному місці та часовому проміжку (наприклад, кластерний аналіз, кластерне дослідження).
3. У економіці та бізнесі: пов’язаний з об’єднанням на одній території взаємопов’язаних компаній, виробництв, організацій для підвищення ефективності (наприклад, кластерний підхід, кластерна політика).
4. У лінгвістиці: такий, що стосується поєднання кількох приголосних звуків у мовленні без роздільного голосного між ними (наприклад, кластерний приголосний).
5. У комп’ютерних технологіях: пов’язаний з об’єднанням окремих комп’ютерів або серверів у єдину систему для підвищення продуктивності та надійності (наприклад, кластерна архітектура, кластерне зберігання даних).