хльост

Тлумачення із “Словника української мови”* ХЛЬОСТ , у, ч., розм. 1. Звуки від хльоскання чого-небудь гнучкого . *У порівн. Коли ж із [ фашистського ] тюремного двору зненацька пролунало ледь чутне « прощайте , товариші !» і сухі , мов хльост батога , пістолетні постріли , в’язні ще нижче звісили голови , опустили їх на гострі сухі коліна ( Збан ., Єдина , 1959, 222). 2. Шмагання , биття . До революції , коли дід був молодий , він частенько виуджував своєю поганенькою тканкою у пана Безбородського карасів . Іноді за це йому перепадало від панських гавкунів у вигляді реквізиції рибальських снастей і хльосту канчуками ( Добр ., Тече річка .., 1961, 277). @ Д а ти ( зад а ти ) хль о сту кому – відшмагати , побити кого-небудь . [Гільзе ( несамовито ) :] Пожди , я тобі дам хльосту . ( Шукає , чим би набити ) (Л. Укр., IV, 1954, 248); [ Баба :] Ой , задамо вам хутко хльосту (Кроп., V, 1959, 259). Тлумачення із “Словника української мови”* ХЛЬ О СТА , и, ж., розм. Те саме , що хльост . – Там [у Войцехової] не було вибору : або хльоста , або бреши , що влізеться (Фр., VI, 1951, 194). @ Д а ти ( зад а ти ) хль о сту кому – відшмагати , побити кого-небудь . І просився , і молився , а ще більш .. злякався , Бо таку задали хльосту , що й світа цурався ( Пісні та романси .., І, 1956, 293).