Значення
-
(істор.) Син кесаря — другого за значенням титулу у Візантійській імперії після імператора.
-
(перен., заст., книжн.) Нащадок, син високопоставленої, владної або дуже багатої особи; представник вищої знаті.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кесарович, р. кесаровича, д. кесаровичеві, з. кесаровича, о. кесаровичем, м. кесаровичеві, к. кесаровичу