кертина

1. (геол.) Тонкий шар гірської породи, що відрізняється за складом або кольором від основної маси і має вертикальне або похиле залягання; жила.

2. (текст.) Щільна, часто бавовняна тканина з характерним рубчиком, що використовується для пошиття чоловічих сорочок.

Приклади вживання

Приклад 1:
— Диви, як кертина риє, — казала баба і бігла за відром з водою. Рило найчастіше біля курника або біля літньої кухні.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Частина мови: іменник () |