1. Абстрактний іменник, утворений від прикметника “керований”, що означає здатність об’єкта (механізму, пристрою, транспортного засобу) підкорятися керуванню, реагувати на дії кермана або оператора, забезпечуючи легкість та точність зміни напрямку руху або стану.
2. (Перен.) Здатність системи, організації, колективу або процесу ефективно реагувати на управлінські впливи, піддаватися регулюванню та контролю з боку керівництва.