Значення
-
Кернувач — власна назва, що позначає міфічну істоту, духа лісу або водяного в українській міфології та фольклорі Карпатського регіону, зокрема в гуцульських переказах.
-
Кернувач — власна назва, що вживається як синонім до лісовика або чорта в західноукраїнських діалектах, часто для позначення злого, капосного духа, що збиває людей зі шляху, пустошить ліси або стежить за заблукалими мандрівниками.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кернувач, р. кернувача, д. кернувачеві, з. кернувача, о. кернувачем, м. кернувачеві, к. кернувачу