Значення
-
Верхній одяг з грубої вовни або сукна, довгий, з розрізом ззаду, який носили гуцули; тип гуцульської свити.
-
Заст. Старовинний довгий верхній одяг, плащ, мантія (у західних слов’ян, угорців тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кептар, р. кептаря, д. кептареві, з. кептар, о. кептарем, м. кептареві, к. кептарю
Походження слова (Етимологія)
Слово «кептар» позначає традиційний верхній одяг (безрукавку) з хутра або смушку, поширений у Карпатах. Етимологія слова сягає тюркських мов: порівнюється з турецьким «kepenek» (бурка, плащ), кримськотатарським «kepenek» (верхній одяг), а також з монгольським «küj» (тс.). Через посередництво румунської мови слово потрапило в українську. У польській мові існує слово «kiptar» (кожух без рукавів), що також походить з цього джерела. Таким чином, «кептар» — це запозичення з тюркських мов, яке закріпилося в українській для позначення специфічного елемента народного одягу.