кепочка

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “кепка”: невелика кепка, головний убір з козирком.

2. Рідкісне, розмовне позначення для будь-якого невеликого головного убору (часто дитячого).

3. У технічному сленгу — невеликий захисний кожух, кришка або ковпачок, що накриває кінцеву частину деталі.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |