кент

1. Рідкісне прізвище українського походження, що може походити від діалектного слова “кент” (затишне, укрите місце) або від пов’язаних з ним топонімів.

2. У кримінальному жаргоні та простореччі — товариш, приятель, знайомий, часто з негативним відтінком (злочинець, спільник).

3. У місцевих діалектах (зокрема, поліських) — затишне, захищене від вітру місце; укриття, закуток.

Приклади вживання

Приклад 1:
Таку ж групу танків розташовано далі на південно-східному узбережжі, а також біля гирла Темзи та на узбережжі графства Кент. Якщо дивитись з літака, ці танки виглядають як справжнісінькі”.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Частина мови: іменник () |