Значення
-
Великий сумчастий ссавець Австралії та Нової Гвінеї з довгими потужними задніми лапами, пристосованими до стрибків, і міцним хвостом, що виконує роль опори та балансіра.
-
Назва спортивного стилю плавання (більш відома як “батерфляй”), при якому обидві руки одночасно виносяться вперед над водою, нагадуючи рухи тварини.
-
Перен. про людину, яка має звичку або потребу часто стрибати, підстрибувати під час ходьби або на місці.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кенгуру, р. кенгуру, д. кенгуру, з. кенгуру, о. кенгуру, м. кенгуру, к. кенгуру
Походження слова (Етимологія)
Слово «кенгуру» походить з мови австралійських аборигенів гуугу-їмітір, де воно означало «великий стрибун». У європейські мови, зокрема в українську, воно потрапило через англійську мову. В українській мові слово з’явилося в XIX столітті, його фіксують словники та етимологічні джерела. Це незмінювана назва тварини, яка не має спільнокореневих слів в українській мові, оскільки є запозиченням з далекої мови.