Словник Української Мови
Буква
1. Висока посудина для напоїв (переважно вина), зазвичай з ніжкою та розширеною чашею, виготовлена зі скла, кришталю, металу тощо.
2. Кількість рідини, що міститься в такій посудині; порція напою.
3. Символічне зображення такої посудини як релігійний або геральдичний знак (наприклад, потир).
4. Ботанічна назва частини квітки — внутрішня порожнина, утворена зрощеннями нижніх частин пелюсток і чашолистків.
Приклад 1:
Дивись, як сяє мерехтливо у вікна місяць — чару келих. Хрещатим мохом і коханням нас оплете нестямне щастя.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Він тримає келих із якимось crap своїми тонкими й чутливими пальцями. За пальці його можна любити найбільше.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
e) Означена знахідка, як я вже наголошувала, не справила на Респондента позитивного враження, він лише повторював, що лишився майже без грошей, що хотів, ні, мріяв увесь день тратити їх на мене, що тепер він (закреслено) Станіслав не зможе купити мені навіть келих доброго білого вина, не те що шампанського. Я заспокоїла його, що гроші не головне.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”