кебла

1. У мусульманській традиції — священний камінь у центрі мечеті Аль-Харам у Мецці, об’єкт паломництва та найважливіша святиня ісламу, у бік якої мусульмани звертаються під час молитви (називається також Кааба).

2. У переносному значенні — головний, центральний об’єкт шанування, поклоніння чи інтересу; фокус уваги, символ віри чи ідеології.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник () |