1. (мед.) Наявність порожнин (каверн) у тканинах організму, що утворюються внаслідок патологічного процесу, найчастіше при туберкульозі легень.
2. (геол.) Властивість гірських порід мати численні порожнини, нерівномірні пустоти або бути пронизаними системою каналів, що виникають внаслідок вилуговування, вивітрювання або інших природних процесів.