Словник Української Мови
Буква
1. Зазнавати фізичних або моральних страждань, мучитися, терпіти біль або незгоди.
2. Довго та наполегливо займатися чимось важким, виснажливим; копітися над чимось.
3. Розмовне значення: з великими труднощами, повільно пересуватися кудись або долати перешкоду.
Приклад 1:
— i тому, тому, дорогенька, скоро так, то — радiй i веселися, що не вмерла, бiдолашна сексуальна жертва нацiональної iдеї, хоча, як гаразд зважити, то що тут такого вже веселого, i на кий воно здалося, життя без любовi, i чи не лучче було, лучче було вмерти, а ще краще, а ще краще та й не народжуватися, чим тепер, чим тепер так катуватися (колись мала одну, також неабияк патрiотично схарапуджену, товаришку, котра все нарiкала — мовляв, ми закохуємося не в мужчину, а в нацiональну iдею, — й скiнчила тим, що пройшлася кiлькарiчним демаршем по койках заморських дiдусiв, доки в котрiйсь не осiла‑таки, пiдчепивши бебi, — яке, не виключено, вирiсши, може, навiть вивчить українську мову, якщо, звiсно, захоче, а тимчасом його ма‑ма пiдробляє дешевими репортажами на українськiй “Свободi”, яку Клiнтон усе не збереться закрити, — витьохкує колись рiдною мовою з тими, наче пружини з матраца, випираючими чужинськими iнтонацiя‑ми, якi мають засвiдчити, що вона вже — бери вище! — не з нашого села: вирвалась!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”