Значення
-
Історична та етнографічна назва росіян, зокрема мешканців Московської держави, що вживалася в Україні з XVI–XVII століть; часто вживається з відтінком зневаги або ворожнечі.
-
Переносно: про людину з грубими манерами, невиховану, нетактовну особу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кацап, р. кацапа, д. кацапові, з. кацапа, о. кацапом, м. кацапі, к. кацапе
Походження слова (Етимологія)
Слово «кацап» вживається в українській мові як застаріле, розмовне й зневажливе позначення росіянина. Воно, найімовірніше, походить від слова «цап» (козел) з додаванням специфічного префікса «ка-», що надає жартівливого відтінку: так могли називати людей з довгими бородами, схожими на цапину. Інша версія, менш обґрунтована, виводить це слово від тюркського «касап» (м’ясник), яке походить з арабської. Від слова «кацап» утворені похідні: «кацапеня», «кацапня» тощо.