каторга

1. Важка примусова праця, якою карали засуджених злочинців, особливо в царській Росії та деяких інших державах.

2. Місце (табір, в’язниця), де відбувалося таке покарання; заслання на такі роботи.

3. (переносне значення) Нестерпні, виснажливі умови життя або праці; тяжке, невільниче існування.

Приклади вживання

Приклад 1:
Отсюду родилися горестный плоды: Филоксену — каторга, Платону — кабала, β царю — червь и моль. Таков не был Александр Македонский.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |