Словник Української Мови
Буква
1. Одна з основних гілок християнства, що визнає верховенство Папи Римського як наступника апостола Петра та глави Вселенської церкви; римо-католицьке віровчення та церковна організація.
2. Сукупність країн, народів або громад, що сповідують католицьку віру.
Приклад 1:
— Януш Острозький у тридцять своїх літ був уже волинським воєводою і перейшов із нашої і свого батька віри у католицтво. Опісля він, як син наймает-нішого у всій Польщі й Україні князя, став краківським каштеляном і першим сенатором поміж сенаторами у Сеймі Речі Посполитої.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”