Словник Української Мови
Буква
Електрод пристрою (гальванічного елемента, акумулятора, електролітичної ванни тощо), через який електричний струм виходить із середовища (розчину, плазми, вакууму) у зовнішнє коло; зазвичай від’ємний полюс джерела струму.
Електрод електронної лампи або іншого електронно-променевого приладу, що служить джерелом електронів.
В електролізі: електрод, з’єднаний з негативним полюсом джерела струму, на якому відбувається відновлення катіонів.
Приклад 1:
150 Явище термоелектронної емісії на практиці можна спостерігати за допом о- гою ваку умної лампи -діода, в яку впаяно два електроди – катод К і анод А (рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Катод нагріваєт ься електричним струмом від батареї розжарювання рБ . Регулюючи за допомогою реостата рR силу струму розжарювання, можна змінювати темпер а- туру катода.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Від батареї на електроди п о- дається напруга aU , величину якої можна змінювати за допомогою потенціометра П і вимір ювати вольтметром V. Термоелек – тронний струм aI вимірюється гальван о- метром G. Сила термоелектронного струму aI залежить від напруги aU , яка прикладена між катодом та анодом, температури кат о- да і матеріалу, з якого виготовлений катод.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”