1. (у фізичній хімії та колоїдній хімії) Здатність поверхнево-активної речовини дисоціювати у водному розчині з утворенням позитивно заряджених іонів (катіонів), що визначає її застосування як катіонного ПАР.
2. (у біохімії та фармакології) Властивість біологічно активних сполук (наприклад, деяких лікарських засобів, токсинів) взаємодіяти з клітинними мембранами або білками завдяки наявності позитивно заряджених груп, що впливає на їхню активність та селективність.